УДК 340.13 (094)

DOI 10.37749/2308-9639-2025-9(273)-3

В. І. РИНДЮК, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри теоретичної юриспруденції, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

ФУНКЦІОНАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Одним із ключових аспектів формування якісного та ефективного законодавства як результату правотворчості є чітке виокремлення основних функцій правотворчості та їх реалізація в реальному правотворчому процесі.

Функціями правотворчості є цілеспрямовані напрямки змінення законодавства щодо його змісту та/або форми. Законодавство як об’єкт правотворчої діяльності зазнає змін різного характеру (щодо свого змісту та/або форми) в результаті цієї діяльності. Саме характер (специфіка) цих змін законодавства (цілеспрямованість правотворчої діяльності), і визначає перелік функцій правотворчості.

Функціональна характеристика правотворчої діяльності має виходити з її реального змістовного наповнення, яке відображає сучасний стан розвитку правової системи України. Відповідно, сучасними функціями правотворчості є новелізація, змістовне удосконалення, формальне упорядкування, систематизація та конкретизація законодавства, а також адаптація законодавства до права ЄС.

Ключові слова: правотворча діяльність, функції правотворчої діяльності, новелізація законодавства, змістовне удосконалення законодавства, формальне упорядкування законодавства, систематизація законодавства, конкретизація законодавства, адаптація законодавства України до права ЄС.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Чабур С. В. Функції механізму правотворчості. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія ПРАВО. 2018. Випуск 48. Том 1. С. 48—51.
  2. Парламент прийняв Закон про правотворчу діяльність. Пресслужба Апарату Верховної Ради України. 24 серпня 2023 р. URL: https://www.rada.gov.ua/news/razom/240491.html.
  3. Чабур С. В. Функціонування механізму правотворчості: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спеціальність 12.00.01. Івано-Франківськ, 2018. 235 с.
  4. Плавич С. В. Теоретико-методологічні засади правотворчості: дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спеціальність 12.00.01. К., 2009. 215 с.
  5. Кузнєцова Н. Забезпечення якісної систематизації законодавства як важлива складова правотворчої діяльності. Право України. 2021. № 12. С. 42—53. DOI: 10.33498/louu-2021-12-042.
  6. Риндюк В. І. Упорядкування законодавства України (теоретико–методологічний та техніко–юридичний аспекти): дис. … докт. юрид. наук: 12.00.01 / Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. Київ, 2021. 466 с. URL: http://idpnan.org.ua/ua/spets-vcheni-radi/d-26_236_03/disertatsiyi/doktor-nauk-disertatsiyi.html.
  7. Рибак Я. Значення Закону «Про дерадянізацію законодавства України». Юридична газета. 20 травня 2022 р. URL: https://yur-gazeta.com/dumka-eksperta/znachennya-zakonu-pro-deradyanizaciyu-zakonodavstva-ukrayini.html.
  8. Магновський І. Й., Шевчук В. В., Березовенко Л. С. Теоретико-правові аспекти упорядкування законодавства: національний вимір. Південноукраїнський правничий часопис. 2023. № 3. С. 247—254. URL: https://doi.org/10.32850/sulj.2023.3.39.
  9. Кононюк А.Є. Системологія. Загальна теорія систем. В 4-х кн. Кн 1. К.: Освіта України. 2014. 564 с.
  10. Андрущакевич Ю. В. Конкретизація правових норм: поняття та природа. Часопис Київського університету права. 2011. № 2. С. 39–44.