Павло Крайній, кандидат юридичних наук, доцент кафедри публічного права Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, заступник декана юридичного факультету з наукової роботи та міжнародних зв’язків
ІННОВАЦІЙНІСТЬ ТА КРЕАТИВНІСТЬ «СТУДЕНТСЬКОЇ» НАУКИ
(рецензія на збірник наукових праць Пацурківського Петра Петровича «Мій погляд на право». Збірник наукових праць. Київ: Юрінком Інтер, 2024. 280 с.)
Перефразовуючи слова колись відомого поета про поезію, – що це є працезатратне видобування, радію, що науку також можна порівняти із його видобуванням. В обидвох випадках грам добутку супроводжується тисячами тон словесної руди. Завдяки моїй правничій школі – юридичному факультету Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, вихованцем якої я є, а також моїм науковим наставникам і кумирам у мені глибоко укорінена звичка постійно моніторити потік вітчизняної і зарубіжної наукової правничої літератури, оскільки тільки в цей спосіб можливо періодично натрапляти на ті грами дійсно наукового добутку, які виправдовують затрачені на їх пошуки час і зусилля. Так в полі мого зору опинився і збірник наукових праць П. П. Пацурківського «Мій погляд на право».
Спершу цей збірник заінтригував мене незвичним способом подачі наукового доробку молодого правознавця. Якщо, до прикладу, для мого покоління науковців-міленіалів (людей, народжених в останній чверті ХХ ст.) властиве намагання відразу ж віднести себе до тієї чи іншої пізнавальної традиції, наукової школи, опертися на її доробок та авторитет, то автор рецензованого збірника наукових праць позиціонує власний доробок головно із собою, але робить це, на мою думку, в цивілізований спосіб. До речі, саме в такий спосіб репрезентують свої наукові здобутки більшість сучасних молодих зарубіжних вчених-правознавців.
Зокрема, у власній передмові до збірника наукових праць його автор зазначає таке: «Усі положення, узагальнення, оцінки, висновки та пропозиції, способи постановки й розв’язання дослідницьких проблем, що містяться в збірнику, мої особисті, як й інші здобутки, а також прорахунки та можливі помилки». Така критична саморефлексія властива по суті усім дослідженням, що містяться у цьому збірнику.
На нашу думку, оригінальним та промовистим попереднім меседжем П. П. Пацурківського у рецензованому збірнику наукових праць до його потенційного читача є символічне позиціонування своєрідної парадигмальної матриці праворозуміння автора у формі ілюстрації на лицьовій стороні обкладинки книги скульптури індуїстського Бога Шиви, що зображає його космічний танок. Він, згідно з філософією індуїзму, уособлює у собі одвічну динаміку і пластичність життя, його безперервність і перервність, народження і помирання.
Можна припустити, що саме таким мислить автор книги і право – як процесуальну реальність, атрибутивну людині, наділену темпоральними і навіть квантовими якостями. Про це, зокрема, свідчить і авторська максима про право, не випадково винесена ним на тильну сторону обкладинки, як найбільш концентрований підсумок його досліджень права: «… право можна визначити як основоположний (потребовий) спосіб (технологію) буття людиною у світі». Прикметно, що це положення, яке є однією з найбільш інноваційних родзинок автора збірника наукових праць, він обґрунтував у його статті «Антропосоціокультурний код гідності людини: постановка проблеми»….