PDF

УДК 341.61

DOI 10.37749/2308-9636-2021-9(225)-5

О. Т. Волощук,

кандидат юридичних наук, доцент,

завідувач кафедри міжнародного та митного права

Чернівецького юридичного інституту Національного університету

«Одеська юридична академія»

 

М. О. Гетманцев,

кандидат юридичних наук,

старший науковий співробітник НДІ приватного права і підприємництва

імені академіка Ф. Г. Бурчака НАПрН України

 

ПІДВІДОМЧІСТЬ ЯК ПЕРЕДУМОВА ВИНИКНЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВОВІДНОСИН У МІЖНАРОДНОМУ КОМЕРЦІЙНОМУ АРБІТРАЖІ

У статті досліджено питання підвідомчості справи як важливої передумови виникнення процесуальних правовідносин у міжнародному комерційному арбітражі. Доведено, що підвідомчість являє собою комплексне явище, яке включає в себе: нормативне визначення (потенційна можливість); диспозитивне волевиявлення, закріплене в арбітражній угоді (конкретний вибір способу захисту права); безпосереднє звернення до арбітражної установи. Розглядаються та аналізуються різні точки зору вчених щодо підвідомчості в юридичній науці, зокрема, що підвідомчість являє собою коло справ, віднесених до відання того чи іншого органу. Коли мова йде про розподіл спірних справ між різними органами цивільної юрисдикції. А термін «орган цивільної юрисдикції» включає в себе як державні органи, які наділені правом вирішувати спори у сфері цивільного обороту, так і недержавні. З урахуванням того що юрисдикція являє собою встановлені законом чи іншим нормативним правовим актом повноваження державних органів і посадових осіб вирішувати будь-які правові питання, всю систему цивільної юрисдикції вчені поділяють, по-перше, на безперечну юрисдикцію, завдання якої полягає в посвідченні та фіксації безумовних прав, встановлення юридичних фактів тощо, та на спірну юрисдикцію, яка полягає у вирішенні правових спорів. Інші точки зору щодо підвідомчості, яка являє собою властивість справ, в силу чого вони підлягають вирішенню певними органами, зокрема така властивість потребує вирішення юридичної справи, що дозволяє віднести її до компетенції одного з органів цивільної юрисдикції.

Зроблено висновок про те, що підвідомчість є співвідношенням певних категорій справ до відання різних державних чи інших органів та організацій, уповноважених в силу своєї компетенції розглядати відповідні справи і вирішувати їх по суті.

Ключові слова: Міжнародний комерційний арбітраж, підвідомчість, арбітрабельність, неарбітрабельність, арбітражна угода, арбітражне рішення.

 

Список використаної літератури

  1. Білоусов Ю. В., Нагнибіда В. І. Підвідомчість як передумова виникнення процесуальний правовідносин у міжнародному комерційному арбітражі. Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. 2003. № 3. С. 46–53.
  2. Господарський процесуальний кодекс України URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1798-12 (дата звернення: 09.11.2021).
  3. Данилевич А. С. Международный коммерческий арбитраж: курс лекций. Минск: Академия управления при Президенте Респ. Беларусь, 2005. 151 с.
  4. Дубровина М. А. Подведомственность споров третейскому суду. Вестник Московского университета. Сер. «Право». 2001. № 2. С. 77–87.
  5. Закон України від 11 травня 2004 р. «Про третейські суди». https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1701-15 (дата звернення: 09.11.2021).
  6. Закон України від 19 березня 1996 р. «Про режим іноземного інвестування». URL https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/93/96 (дата звернення: 09.11.2021).
  7. Закон України від 24 лютого 1994 р. «Про міжнародний комерційний арбітраж». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/4002-12 (дата звернення: 09.11.2021).
  8. Карабельников Б. Исполнение и оспаривание решений международных коммерческих арбитражей. Комментарий к Нью-йоркской конвенции 1958 г. и главам 30 и 31 АПК РФ 2002 г. 3-е изд., перераб. и доп. М.: Статут, 2008. 606 с.
  9. Конвенция о признании и приведении в исполнение иностранных арбитражных решений, подписанная 10 июня 1958 года. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_070#Text. (дата звернення: 09.11.2021).
  10. Кудрявцева Е. В. Оспаривание решений третейских судов. Заметки о современном гражданском и арбитражном процессуальном праве / под ред. М. К. Треушникова. М., 2004. С. 174–187.
  11. Курочкин С. А. и др. Третейское разбирательство в Российской Федерации (под ред. О. Ю. Скворцова). «Волтерс Клувер», 2010. 272 с.
  12. Международное коммерческое право: учебное пособие / под общ. ред. В. Ф. Попондопуло. 2-е изд. М., 2007. 472 с.
  13. Нестеренко А. Критерии арбитрабельности споров по законодательству Российской Федерации. Арбитражный и гражданский процесс. 2005. № 8. С. 54–65.
  14. Николюкин С. В. Международный коммерческий арбитраж. М.: Юстицинформ, 2009. 216 с.
  15. Осипов Ю. К. Подведомственность юридических дел. Свердловск, 1973. 124 с.
  16. Петров Я. Деякі міркування щодо арбітрабельності за українським національним законодавством. Юридичний радник. № 1. 2008. С. 6–17.
  17. Рожкова М. А., Елисеев Н. Г., Скворцов О. Ю. Договорное право: соглашения о подсудности, международной подсудности, примирительной процедуре, арбитражное (третейское) и мировое соглашение / под общ. ред. М. А. Рожковой. М.: Статут, 2008. 528 с.
  18. Скворцов О. Ю. Третейское разбирательство предпринимательских споров в России: проблемы, тенденции, перспективы. Волтерс Клувер, 2005. 704 с.
  19. Тихомиров Ю. А. Теория компетенции. М.: Юринформцентр, 2001. 354 с.
  20. Хлестова И. О. Арбитраж во внешнеэкономических отношениях стран — членов СЭВ. М., 1980. 160 с.
  21. Чудиновских К. А. Разрешение коллизий подведомственности в российском и зарубежном процессуальном праве. Российский ежегодник гражданского и арбитражного процесса. 2002–2003. № 2. С. 75–86.