Як зазначила Д. Сергеєва, те, що за допомогою негласних засобів розслідування в світі розкривається понад 85% тяжких та особливо тяжких злочинів й результати більшості негласних засобів визнаються судами західних країн судовими доказами, а аналіз 5-річної вітчизняної практики застосування НСРД виявив, що лише 5% їх результатів визнаються доказами вітчизняними судами [2], свідчить про необхідність суттєвих змін в організації здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні, переходу розуміння НСРД від оперативно-розшукової складової до процесуальної, поєднання обов’язків прокурора під час проведення НСРД з його правами.
У цьому контексті не зрозумілою є позиція Великої Палати Верховного Суду у справі № 751/7557/-15-к, де суд зобов’язав прокурора під час виконання положень ст. 290 КПК України надавати іншій стороні під час відкриття матеріалів кримінального провадження розсекречену ухвалу слідчого судді про надання дозволу на проведення НСРД, оскільки прокурор не наділений повноваженнями вимагати від слідчого судді розсекречувати таку ухвалу, а без цього виконати вимоги ст. 290 КПК Україні в цій частині неможливо.
Список використаної літератури:
- Геселев О. Проблемні питання розсеркречування та використання у кримінальному провадженні ухвал слідчого судді про дозвіл на проведення негласних слідчих(розшукових) дій // Юридична Україна. 2019. № 3. С. 29.
- Нескоромний Д. Здійснення прокурорського нагляду при провадженні негласних слідчих (розшукових) дій // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). 2014. № 2. С. 32.
- Сергєєва Д. Напрями використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному процесуальному доказуванні // Вісник кримінального судочинства України. 2018. № 2. С. 81.