УДК 340.13

DOI 10.37749/2308-9639-2025-5(269)-2

Ф. П. Шульженко, доктор політичних наук, професор, завідувач кафедри теоретичної юриспруденції, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

В. І. Риндюк, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри теоретичної юриспруденції, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

ПУБЛІЧНА ТА КОРПОРАТИВНА НОРМОТВОРЧІСТЬ ЯК САМОСТІЙНІ ВИДИ НОРМОТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Тривалий час юридична наука розглядала публічну владу як єдиного суб’єкта нормотворчої діяльності. Зокрема, і предметом правового регулювання Закону України «Про правотворчу діяльність», прийнятого Верховною Радою України, є врегулювання діяльність таких суб’єктів правотворчості як органи державної влади та місцевого самоврядування. Поняття корпоративної нормотворчість в цьому Законі не згадується взагалі, що не відповідає як сучасному стану розвитку юридичної науки, так і правової системи України.

У демократично розвинутих державах дедалі більшого значення набуває корпоративна нормотворчість різноманітних недержавних об’єднань (інституцій громадянського суспільства). Корпоративна нормотворчість є самостійним об’єктивним правовим явищем, яке зумовлене необхідністю забезпечення автономності (саморегулювання та самоорганізації) різноманітних інституцій громадянського суспільства, де учасники відносин можуть у межах свого об’єднання встановлювати відповідні правила поведінки, які врегульовують правові відносини між ними. В результаті корпоративної нормотворчості формується корпоративне право, що має інший (непублічний) характер влади, яке не залежить від фактичного дозволяння держави та існує автономно від державного права, однак, не порушує його. Корпоративна нормотворчість зазнає певної законодавчої регламентації, але здебільшого здійснюється з ініціативи та на розсуд інституцій громадянського суспільства.

Реєстрації окремих корпоративних актів державними органами не є санкціонуванням корпоративного акту, це лише форма встановлення його відповідності нормам чинного законодавства, тобто форма легітимації. Отже, залежно від двох основних загальних суб’єктів нормотворчості (публічна влада та громадянське суспільство) слід виокремлювати два самостійних види нормотворчої діяльності, а саме публічну та корпоративну нормотворчість відповідно.

Ключові слова: нормотворча діяльність, публічно-владна нормотворчість, корпоративна нормотворчість, корпоративна норма, корпоративний нормативно-правовий акт, суб’єкт корпоративної нормотворчості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Загальна теорія права: підручник / О. В. Петришин, Д. В. Лук’янов, С. І. Максимов, В. С. Смородинський та ін.; За ред. О. В. Петришина. Харків: Право, 2021. 568 с.
  2. Бойко М. М. Правові засади нормотворчої діяльності органів адвокатського самоврядування. Альманах права. 2024. Вип. 15. С. 494—499. URL: http://jnas.nbuv.gov.ua/article/UJRN-0001525943.
  3. Соляр С. Корпоративна нормотворчість інститутів громадянського суспільства. Вісник Академії правових наук України. 2010. № 4. С. 80—87. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vapny_2010_4_8.
  4. Риндюк В. І. Норма права в контексті сучасних підходів до праворозуміння. Правова держава. 2023. Випуск 34. С. 58—68. DOI: 10.33663/1563-3349-2023-34-58-68.
  5. Ісаков М. Г. Паркулаб В. Г. Тенденції і перспективи становлення корпоративної нормотворчості: зарубіжний досвід. Науковий вісник публічного і приватного права. 2017. № 5. С. 132—137. URL: http://www.nvppp.in.ua/vip/2017/5/tom_1/27.pdf.
  6. Справа № 641/10003/15-ц. Єдиний державний реєстр судових рішень. 28.09.2016 р. URL: http://reyestr.court.gov.ua/Review/61754952.
  7. Панченко В. В. Внутрішньогосподарські локальні нормативно-правові акти сільськогосподарських підприємств як форма аграрного права: Монографія. Харків: Видавництво «С.А.М.», 2012. 164 с.
  8. Петровська О. К. Корпоративна нормотворчість: загальнотеоретична характеристика: дис. … докт. філософії в галузі знань 08 «Право» / Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. Харків, 2020. 242 с.
  9. Зозуляк О., Сулима А. Локальна корпоративна правотворчість: визначення поняття та ознак. Приватне право і підприємництво. 2022. Вип. 21. С. 92—100. DOI: https://doi.org/10.32849/2409-9201.2022.21.10.
  10. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.
  11. Нормотворча діяльність: навчальний посібник / кол. авторів; за ред. В. В. Шишка. Львів: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2024. 400 с.