PDF

 

УДК 343.347.2 (477)

DOI 10.37749/2308-9636-2021-8(224)-3

І. М. Салагор,

здобувач Національної академії СБ України

 

СУБ’ЄКТ ЗЛОЧИНУ, ПЕРЕДБАЧЕНОГО СТ. 326 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ

У статті досліджено ознаки суб’єкта злочину, передбаченого ст. 326 КК України. Констатується, що порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами не увійшло до переліку кримінальних правопорушень, за вчинення яких передбачена відповідальність юридичних осіб. Тому, незважаючи на те, що умисне порушення зазначених правил може бути вчинено уповноваженою особою від імені та в інтересах певної юридичної особи, робиться висновок, що суб’єктом злочину, передбаченого ст. 326 КК України, є виключно фізична особа.

Авторка висловлює власне розуміння осудності стосовно кримінального правопорушення, передбаченого ст. 326 КК України, зокрема визначає її як здатність фізичної особи усвідомлювати, що її дії (бездіяльність) становлять порушення правил поводження з біологічними патогенними агентами та є біологічно небезпечними, а також здатність з власної волі обирати саме такий варіант (спосіб) поводження з патогенами. За таких обставин суб’єкту складу злочину, передбаченого, зокрема ст. 326 КК України, може бути характерна обмежена осудність, тобто нездатність повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та/або керувати ними.

Аргументовано твердження, що кримінальна відповідальність особи, яка вчинила порушення правил поводження з біологічними патогенними агентами, може наставати лише після досягнення нею 18-річного віку. На підставі аналізу позицій вчених та положень нормативно-правових актів у відповідній сфері зроблено висновок, що суб’єкт передбаченого ст. 326 КК України злочину ‒ спеціальний, незважаючи на відсутність в законі відповідної прямої вказівки. На думку авторки, непрямою ознакою того, що суб’єкт порушення правил поводження з біологічними патогенними агентами є спеціальним, виступає санкція відповідної кримінально-правової норми, зокрема передбачений нею такий обов’язковий вид додаткового покарання, як позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Підсумовується, що суб’єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 326 КК України, є фізична осудна (або обмежено осудна) особа, якій до моменту вчинення злочину виповнилося 18 років і яка відповідно до покладених на неї посадових обов’язків або виробничих (професійних) функцій повинна дотримуватися правил поводження з біологічними патогенними агентами.

Ключові слова: суб’єкт кримінального правопорушення, біологічні патогенні агенти, токсини, фізична особа, осудність, підвищений вік кримінальної відповідальності, спеціальний суб’єкт кримінального правопорушення.

Список використаної літератури

  1. Стрельцов Є. Л. Спеціальний суб’єкт злочину у новому Кримінальному кодексі України. Новий Кримінальний кодекс України: Питання застосування і вивчення: матер. міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 25—26 жовтня 2001 р.) / Редкол.: Сташис В. В. та ін. Київ-Харків: Юрінком Інтер, 2002. С. 59—61.
  2. Магарин Н. С., Баранеко Д. В. Субъект преступления по новому уголовному законодательству Украины / Под ред. Е. Л. Стрельцова. Одесса: Астропринт, 2001. 104 с.
  3. Семикіна Л. О. Щодо визначення поняття спеціального суб’єкта злочину. URL: http://www.pravoznavec.com.ua/period/article/2693/%CB (дата звернення 18.07.2021 р.)
  4. Дудоров О. О., Хавронюк М. І. Кримінальне право: навч. посібник / За заг. ред. М. І. Хавронюка. Київ: Ваіте, 2014. 944 с.
  5. Чорней С. В. Поняття суб’єкта злочину. Науковий вісник Чернівецького університету. 2012. Вип. 618. С. 125—128.
  6. 6. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України. Частина Загальна: курс лекцій / за ред. М. Й. Коржанського. Київ: Атіка, 2001. 432 с.
  7. Кримінальне право України: Загальна частина: підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, Л. М. Кривоченко та ін.; за ред. професорів В. В. Сташиса, В. Я. Тація. 3-є вид., перероб. і допов. Київ: Юринком Інтер, 2007. 496 с.
  8. Закон України від 23 травня 2013 р. № 314-VII. Відомості Верховної Ради. 2014. № 12. Ст.183.
  9. Кримінальний кодекс України: проект, підготовлений за завданням Комісії Верховної Ради. Іменем закону. 1997. 16 травня.
  10. Фільштейн Л. М., Фільштейн І. В. Осудність як передумова кримінальної відповідальності. Наукові записки. 2014. Вип. 16. С. 50—54.
  11. Орловська Н. А. Осудність та її види: порівняльний аналіз законодавства України та інших держав: автореф. дис. … канд. юр. наук: спец. 12.00.08. Одеса, 2001. 20 с.
  12. Ситковская О. Д. Психология уголовной ответственности. Москва: Издательство НОРМА, 1998. 285 с.
  13. Чеботарьова Г. В. Кримінально-правова охорона правопорядку у сфері медичної діяльності: дис. … доктора юр. наук: спец. 12.00.08. Київ: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2011. 458 с.
  14. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників / Міністерство охорони здоров’я України; Міністерство праці та соціальної політики України. Київ: ТОВ «Золоті сторінки», 2002. Вип. 78. 372 с.
  15. ДСП 9.9.5.-080-02 «Правила влаштування і безпеки роботи в лабораторіях (відділах, відділеннях) мікробіологічного профілю»: постанова Головного державного санітарного лікаря України від 28.01.2002 № 1.
  16. Організація роботи та забезпечення санітарно-протиепідемічного режиму в лабораторно-діагностичних установах різного профілю: навч. посібник / В. В. Зленко, Н. Є. Пірятінська, М. І. Литвиненко та ін.; за ред. О. І. Залюбовської. Харків: ХНМУ, 2015. 56 с.
  17. Українське кримінальне право. Загальна частина: підручник; за ред. В. О. Навроцького. Київ: Юрінком Інтер, 2013. 712 с.
  18. Устименко В. В. Специальный субъект преступления. Харьков: Вища школа, 1989. 104 с.
  19. Литвин О. П., Ящуринський Ю. В. Правоохоронна діяльність у сфері забезпечення загальної громадської безпеки: навч. посіб. Київ: МАУП, 2006. 239 с.
  20. Кримінальне право України: Особлива частина: підручник / Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. І. Тютюгін та ін.; за ред. проф. В. Я. Тація, В. І. Борисова, В. І. Тютюгіна. 5-те вид., переробл. і допов. Харків: Право, 2015. 680 с.
  21. Коржанський М. Й. Кваліфікація злочинів: навч. посіб. Київ: Атіка, 2007. 592 с.
  22. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / Д. А. Азаров, В. К. Грищук, А. В. Савченко та ін.; за заг. ред. О. М. Джужі, А. В. Савченка, В. В. Чернєя. Київ: Юрінком Інтер, 2017. 1104 с.
  23. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України: за станом законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України на 1 грудня 2001 р. ; за ред. С. С. Яценка. Київ: А.С.К., 2002. 936 с.
  24. Кримінальне право України. Особлива частина: навч. посібник / Т. Б. Ніколаєнко, В. О. Сич. Хмельницький: вид-во Нац. академії ДПС України ім. Б. Хмельницького, 2012. 1232 с.
  25. Кримінальне право. Особлива частина: підручник; за ред. О. О. Дудорова, Є. О. Письменського. 2-е вид. Київ: ВД «Декор», 2013. С. 510—540.
  26. Харь І. О. Суб’єкт злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров’я населення. Юридична наука. 2017. № 4(70). С. 41—60.
  27. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України; за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. 11-те вид., переробл. та допов. Київ: ВД «Дакор», 2019. 1384 с.
  28. ДСП № 9.9.5-064-2000 «Порядок видачі дозволів на роботу з мікроорганізмами І-ІV груп патогенності та рекомбінантними молекулами ДНК»: постанова Головного державного санітарного лікаря України від 27.12.2000 № 64.
  29. Матвійчук В. К. Теоретичні та прикладні проблеми кримінально-правової охорони навколишнього природного середовища: монографія. Київ: Національна академія управління, 2011. 368 с.
  30. ДСП 9.9.5.035-99 «Безпека роботи з мікроорганізмами І-ІІ груп патогенності»: постанова Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999 № 35.