УДК 340.13 (094)

DOI 10.37749/2308-9639-2025-10(274)-3

В. І. РИНДЮК, доктор юридичних наук, професор, професор кафедри теоретичної юриспруденції, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

СИСТЕМНІСТЬ ТА УПОРЯДКОВАНІСТЬ ЗАКОНОДАВСТВА: СПІВВІДНОШЕННЯ ПОНЯТЬ

Системність та упорядкованість законодавства є характеристиками якісного стану законодавства, яких останнє набуває в результаті нормотворчої діяльності з систематизації та упорядкування законодавства відповідно. В статті стверджується, що систематизація та упорядкування законодавства є самостійними різновидами удосконалення його організованості (тобто, покращення якісного та кількісного стану законодавства). Розуміння понять «системність» та «упорядкованість» законодавства слід пов’язувати з такими ключовими словами як «система» та «порядок» відповідно, що відображають їх понятійний зміст.

Зазначається, що законодавство, як і будь-яке інше явище, має свій зміст та свою форму, а отже такі властивості законодавства як системність та упорядкованість мають розглядатися не по відношенню до законодавства взагалі, а по відношенню до його змісту та/або форми. Аргументовано, що системність законодавства слід розглядати як властивість змісту законодавства, яка полягає в тому, що законодавство є формою зовнішнього виразу норм права організованих за галузями та інститутами права. Відповідно, упорядкованість (систематика) законодавства є властивістю форми законодавства, пов’язаною з його структурою, з класифікаційними процедурами, з групуванням нормативно-правових актів (та їх структурних складових), з розташуванням нормативно-правових приписів та встановленням взаємозв’язків між ними.

Ключові слова: зміст законодавства, форма законодавства, системність законодавства, упорядкованість законодавства, систематизація законодавства, упорядкування законодавства, правотворча діяльність, нормотворча техніка.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Систематизація законодавства України як важлива складова правотворчої діяльності в умовах євроінтеграції: збірник наукових праць / за заг. ред. О.  О. Кота, А.  Б. Гриняка, Н.  В. Міловської. Київ: Алерта, 2024. 248 с.
  2. Пархоменко Н. М. Джерела права: проблеми теорії та методології. Монографія. К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка»», 2008. 336 с.
  3. Кононюк А. Е. Системология. Общая теория систем. В 4–х кн. Кн 1. К.: Освіта України. 2014. 564 с.
  4. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / Уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. 1728 с.
  5. Тарнавська Т. В. Генеза поняття «система»: історичний огляд. Духовність особистості: методологія, теорія і практика. 2011. № 6 (47). С. 129–139.
  6. Рабінович П. М. Система права – об’єктивна основа систематизації законодавства (гносеологічний аспект). Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. К., 1999. С. 79—82.
  7. Суходубова І. В. Системні властивості законодавства та його співвідношення із системою права. Економічна теорія та право. 2015. № 1 (20). С. 268–279.
  8. Риндюк В. І. Проблеми законодавчої техніки в Україні: теорія та практика: монографія. К.: Вид-во «Юридична думка», 2012. 272 с.
  9. Риндюк В. І. Системність як властивість змісту законодавства. Київський часопис права. 2022. № 1. С. 45—51. DOI: https://doi.org/10.32782/klj/2022.1.7.
  10. Биля-Сабадаш І. О. Нормотворча техніка як інструмент забезпечення системності законодавства. Форум права. 2010. № 1. С. 24—33. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/FP_index.htm_2010_1_6.
  11. Словник української мови в 11 томах виданий в 1970—1980 роках. URL: http://sum.in.ua.
  12. Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи вдосконалення: Монографія. К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН Украіни, 2003. 220 с.