УДК 342.7
DOI 10.37749/2308-9639-2026-3(279)-2
П. А. ВОРОБЕЙ, доктор юридичних наук, професор
Orsid: orsid. org/0000-0003-2470-1920
М. Й. ВІЛЬГУШИНСЬКИЙ, доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України
Orsid: orsid. org/0000-0002-0630-9055
П. В. МЕЛЬНИК, кандидат юридичних наук, доцент, Заслужений юрист України
https: // orsid. org/0000-0003-1928-9660
П. В. КАМІНСЬКИЙ, доктор філософії в галузі права
Orsid. org/0000-0001-7778-8279
ВИТОКИ, СУТНІСТЬ І ЗНАЧЕННЯ ПРАВА
«Для мене не важливо, на чиєму боці сила; важливо те, на чиєму боці право».
В. Гюго
У вказаній роботі аналізуються витоки права, його сутність і значення для регулювання суспільних відносин. Вказується на головні складові конституційних прав і свобод людини і громадянина. Досліджується питання виникнення права та його визначальна роль у формуванні правосвідомості суспільства через історичну призму генезису.
Підкреслюється, що кожний член суспільства наділений необхідними природними правами і обов’язками. Право передбачає визначення міри можливого і міри обов’язку кожного громадянина, що свідчить про наявність у кожного прав і обов’язків. Підкреслюється, що в цьому полягає сутність права. Наголошується на тому, що крім природних прав, кожна особа має певні можливості, дозволи і заборони. Такі складові суспільних відносин свідчать про те, що маючи певні права і обов’язки, кожний громадянин повинен дотримуватися відповідних правил поведінки в суспільстві і вимагати їх дотримання іншими особами.
Зазначається, що історичний розвиток права дав можливість проаналізувати зміни не тільки в свідомості окремо взятого члена суспільства, але й взагалі всього суспільства, оскільки зміни у світі є результатом об’єктивного закону розвитку людства. Підкреслюється, що розвиток суспільних відносин є результатом розвитку права, це свідомість у розумінні добра, зла, кривди і правди взагалі і кожного громадянина безпосередньо. Із цього виходить постулат, що функцією права є функція справедливості.
Акцентується увага на точках зору вчених щодо філософського сприйняття і тлумачення права. Вказується на спірні питання вчення про право та його вплив на розвиток та регулювання суспільних відносин. Аналізуються перші, найбільш відомі історичні правові заборони-табу, які мають назву законів Мойсея: «не вбий», «не вкради», «не чужоложствуй».
Підкреслюється, що основним і найважливішим джерелом українського не писаного права є звичаєве право. Приділяється увага такій філософській категорії як моральність, яка нерозривно пов’язана з правом, де останнє будується на її засадах. Вказується, що європейська правова доктрина завжди грунтувалась на тому, що свобода людини завжди виходить з її власної волі. Право по відношенню до закону є первинним, а закон по відношенню до права — вторинним. В цьому проявляється природна сутність права та його походження від свідомості людини. Стверджується, що якщо право буде визнано природним явищем, незалежним від закону, це дасть підстави правильно тлумачити правову норму. Виходячи з первинності права щодо закону, зазначається, що закон є лише засобом захисту прав і свобод людини і громадянина, що ці права і свободи не надаються законом і закон не створює права.
Ключові слова: Право, суспільні відносини, правосвідомість, суспільства, права і обов’язки, правовідносини, правозастосування, закон, функція права, природне право, сутність і значення права, моральність норми, кримінальні правопорушення, права людини і громадянина.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
- Закон Мойсеїв. ДПС, Вих., 34: 1—2.
- Яковлев А. Українське право. У кн. Українська культура. «Либідь», 1993, С. 220—231.
- Петров Л. Думки щодо підручника професора С. С. Алексеєва. Право України, К, 1995, № 2, С. 39.
- Таранов П. С. 500 кроків до мудрості, Донецьк. 1996, Сталкер, С. 182.
- Бандурка О., Пушкін О. і Зайцев Л. Право і держава — теоретичний аспект. Право України, 1995, №11, С. 5.
- Біленчук П. Д., Гвоздецький В. Д., Сливка С. С. Філософія права. К, Атіка, 1999, С. 10, 14, 17–19.
- Методика правозастосування /Р. Циппеліус К: ТОВ «ВО Юстініан» 2016, 192 с.