PDF-файл

DOI 10.37749/2308-9636-2020-8(212)-4

Голосніченко Д.І., Рибак О.Д. Організаційно-правовий статус територіальних громад в Україні.

Місцева громада визначена Конституцією України як основний суб’єкт місцевого самоврядування. Але на практиці участь місцевої громади в суспільно-політичному житті зводиться до реалізації права голосу її громадян. Відповідно до цього в Україні конституційне право місцевої громади вирішувати питання місцевого значення наразі обмежене та не врегульоване на законодавчому та нормативному рівні.

Слід зазначити, що місцева громада як основний суб’єкт місцевого самоврядування не отримала належного правового статусу в Україні.

Метою статті є систематизація існуючих теоретичних підходів до визначення місцевої громади як основного суб’єкта місцевого самоврядування та визначення її правового статусу в Україні.

На основі проведеного дослідження виявлено, що місцеву громаду слід розглядати як сукупність осіб, які проживають на певній території, мають певні стосунки один з одним та спільні інтереси, права та повноваження для вирішення спільних проблем.

Ми виявили, що організаційно-правовий статус місцевих громад характеризується недосконалістю та потребує уточнення та доопрацювання.

Через відсутність чіткого організаційно-правового статусу юридичної особи місцеві громади можуть бути суб’єктами юридичних прав та повноважень лише опосередковано, через представницькі органи.

Прийняття Закону України « Про місцеві громади » дозволить на законодавчому рівні врегулювати питання правового суб’єктності місцевої громади як юридичної особи публічного права, її правові, організаційні та інші гарантії, які значною мірою впливають на дієздатність такої місцевої громади, її реальну здатність самостійно вирішувати питання місцевого значення та захищати власні права та законні інтереси у повному обсязі.

Чітке визначення правового статусу місцевої громади дозволяє гармонізувати систему державного управління в районах та забезпечити успішний розвиток держави в цілому.

Ключові слова: місцеве самоврядування, територіальна громада, правовий статус, адміністративно-територіальна реформа.

 

Посилання

  1. Державне управління регіональним розвитком України: монографія / за заг. пшениць. В.Є. Воротіна, Я. А. Жаліла. Київ: НІСД, 2010. 288 с.
  2. Бутко І. Деякі проблеми становлення та розвитку територіального самоврядування в Україні. Місцеве та регіональне самоврядування України. 1992. № 3. С. 6–10.
  3. Батанов О. Територіальна громада – первинний суб’єкт муніципальної влади в Україні: поняття та особливості / Вісник Центральної виборчої комісії. 2008. № 2 (12). Стор. 46–52.
  4. Орзіх М.П. Поняття правового статусу самоврядних територій та місцевого самоврядування. Місцеве та регіональне самоврядування України. Київ, 1995. Вип. 1-2 (10-11). С. 67.
  5. Мороз О. Територіальна громада: сутність формування та сучасні українські реалії. Демократичне управління. 2008. VIP. 2. URL: http://lvivacademy.com/vidavnitstvo_1/visnik2/fail/Moroz.pdf.
  6. Баймуратов М.А. Муніципальна влада: актуальні питання становлення та розвитку в Україні / Одеса: Юридична література, 2003. С. 115.
  7. Місцеве самоврядування в Україні: проблеми та перспективи / ред. В. М. Бещастний. Донецьк: Донецький юрид. інститут Донецького національного університету, 2005. С. 37.
  8. Сурмін Ю. Місцеве самоврядування та громадянське суспільство: моніторинг громадської думки / Ю. Сурмін // Актуальні проблеми державного управління: збірник. Наук. Дніпропетровський проспект, 2000. Вип. 2 (2). С. 11—23.
  9. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості. Верхів. Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
  10. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України № 280/97-ВР від 21.05.1997 // Відомості Верховної Ради України. 1997. № 24.
  11. Європейська хартія місцевого самоврядування від 15.10.1985, ратифікована Законом України від 15.07.1997 // Відомості Верховної Ради України. 1997. № 38. ст. 249.
  12. Сушинський О.І. Місцеве самоврядування в Україні: концептуальні засади статусу та діяльності органів виконавчої влади. Львів: ПОСТЕР, 2003. С. 48–49.
  13. Баймуратов М. Правовий статус територіальної громади в Україні: теоретичні та практичні проблеми // Муніципальний рух: новий етап розвитку: Матеріали VII Всеукраїнських. муніципальних. слухань «Муніципальний рух в Україні – 10 років розвитку» (6-8 вересня 2001 р., Бердянськ). Київ: Логос, 2002. С. 368—371.
  14. Муркович Л. Територіальна громада як суб’єкт місцевого самоврядування в Україні: теоретичні аспекти // Державне управління та місцеве самоврядування. 2010. Vip. 2. URL: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Dums/2010_2/10mliuta.pdf.
  15. Про співробітництво територіальних громад: Закон України № 1508 від 17 червня 2015 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1508-18#Text.
  16. Про добровільне об’єднання територіальних громад: Закон України № 157 від 5 лютого 2015 року URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/157-19#Text.
  17. Національний інститут стратегічних досліджень. Напрямки забезпечення безпеки розвитку територіальних громад у процесі реформування адміністративно-територіального устрою України. Аналітична записка. URL: https://niss.gov.ua/doslidzhennya/regionalniy-rozvitok/napryami-zabezpechennya-bezpeki-rozvitku-teritorialnikh-gromad-u.
  18. Пастернак Є. До питання про правосуб’єктність територіальної громади // Підприємництво, економіка та право. 2003. № 3. C. 85—93.
  19. Батанов О. В. Територіальна громада – основа місцевого самоврядування в Україні: монографія. Київ: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. 260 с.
  20. Цивільний кодекс України. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, № 40-44, ст. 356). URL: https://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15.
  21. Кравченко В. До питання конституційно-правового статусу територіальної громади // Європейська хартія місцевого самоврядування та розвиток місцевої та регіональної демократії в Україні: науково-практичний підручник. / за ред. М.О. Пухтинського, В.В. Толкованова. Київ, 2003. С. 165—178.
  22. Первомайський О. О. Участь територіальної громади у цивільних відносинах / Серія «Юридичний консультант». Харків: Stride, 2005. 184 с.
  23. Федеральний конституційний закон Австрійської Республіки від 1 жовтня 1920 року. URL: http://biblioteka.sejm.gov.pl/wp-content/uploads/2015/05/Austria_pol010811.pdf.
  24. Конституція Фінляндії від 11 червня 1999 року. URL: http://libr.sejm.gov.pl/tek01/txt/konst/finlandia.html.
  25. Конституція Королівства Данія від 5 червня 1953 року. URL: http://biblioteka.sejm.gov.pl/wp-content/uploads/2015/07/Dania_pol_010811.pdf.
  26. Конституція Республіки Болгарія. Варшава: Wydawnictwo Sejmowe, 2012. 76 с. URL: http://libr.sejm.gov.pl/tek01/txt/konst/bulgaria2013.pdf
  27. Конституція Республіки Польща від 2 квітня 1997 року URL: http://www.concourt.am/armenian/legal_resources/world_constitutions/constit/poland/poland-r.htm.
  28. Конституція Чеської Республіки від 16 грудня 1992 року URL: https://www.psp.cz/docs/laws/constitution.html.
  29. Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні: розпорядження Кабінету Міністрів України № 333-р від 01.04.2014 URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/333-2014-%D1%80 # n8.