УДК 614.4: 349.6

DOI 10.37749/2308-9639-2025-3(267)-1

В. Г. Радченко,доктор біологічних наук, професор кафедри загальноправових дисциплін Національної академії Служби безпеки України

ORCID: https://orcid.org/0000-0002-8679-1362

М. В. Величко, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Наукового центру превентивної токсикології, харчової та хімічної безпеки імені академіка Л. І. Медведя МОЗ України

ORCID: https://orcid.org/0000-0002-0401-1538.

ЩОДО УДОСКОНАЛЕННЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ БІОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ

У роботі розглянуто проблеми, пов’язані з розвитком національного законодавства у сфері біологічної безпеки та біологічного захисту. Проведено порівняльний аналіз двох раніше запропонованих та оприлюднених проектів Закону України «Про біологічну безпеку та біологічний захист України», окремо розроблених у 2021 році Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України та у 2023 році Міністерством охорони здоров’я України, які так і не було подано до Верховної Ради України, судячи з усього, через суттєву недосконалість цих законопроєктів.

Автори дійшли висновку, що кожен із проєктів є доволі обмеженим і вузько відомчим. Тому вони не повною мірою відповідають потрібному рівню загального правозабезпечення біологічної безпеки та біологічного захисту як складової забезпечення національної безпеки України відповідно до вимог, відзначених у Законі України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року» та інших чинних нормативно-правових актів, тому потребують суттєвого доопрацювання.

Запропоновано за базовий залишити проєкт Закону України «Про біологічну безпеку та біологічний захист», розроблений Міністерством охорони здоров’я України, як такий, що більш відповідає задачам правового регулювання у сфері протидії загрозам національній безпеці України біологічного характеру, і доповнити його окремими статтями із законопроекту Міндовкілля України, а також внести зміни та доповнення до визначення окремих термінів і змісту ряду статей, які, на думку авторів, потребують корегування.

Звернено увагу на те, що відповідно до Плану реалізації Стратегії забезпечення біологічної безпеки та біологічного захисту за принципом «Єдине здоров’я» на період до 2025 року з метою управління та раціонального використання і збереження ресурсів як природного, так і антропогенного походження (в т. ч. і колекцій біологічних агентів), необхідно створити Національний банк генофонду біорізноманіття України, як елементу системи біологічної  безпеки та біологічного захисту держави.

Відзначено необхідність законодавчо закріпити запропоновану авторами структуру системи біобезпеки та біозахисту держави; відкриття паспорту нової спеціальності у вищих навчальних закладах України відповідного профілю з підготовки фахівців із біобезпеки та біозахисту, яку включити до переліку наукових спеціальностей та паспортів спеціальностей в Україні.

Ключові слова: законодавче регулювання, генофонд, біота, біорізноманіття, біологічні загрози, біоризики, державне управління.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР (в редакції від 01.01.2020 року). Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1996, № 30, ст. 141.
  2. Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів. Закон України від 31.05.2007 № 1103-V (в редакції від 31 травня 2007 року). Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2007, № 35, ст. 484.
  3. Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року». Закон України від 28 лютого 2019 р. № 2697-VIІІ ( в редакції від 28.02.2019 року). Відомості Верховної Ради (ВВР), 2019, № 16, ст. 70.
  4. Про оцінку впливу на довкілля. Закон України від 23 травня 2017 року № 2059-VIII) (в редакції від 15.11.2024 року). Відомості Верховної Ради (ВВР), 2017, № 29, ст. 315.
  5. Величко М. В., Радченко В. Г. (ред.). Біологічна безпека України. Київ: Національна академія СБ України, 2016. 784 с.
  6. «Конвенція про заборону розробки, виробництва та нагромадження запасів бактеріологічної (біологічної) і токсичної зброї та про їх знищення» від 10.04.1972. Ратифікована Верховною Радою УРСР 21.05.1975.
  7. Указ Президента України від 06.04.2009 № 220/2009 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27 лютого 2009 року «Про біологічну безпеку України»
  8. Про схвалення Концепції Державної цільової програми біобезпеки та біологічного захисту на 2015—2020 роки. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 червня 2012 р. № 466-р. (втратило чинність у 2014 році).
  9. Деякі питання оптимізації державних цільових програм і національних проектів, економії бюджетних коштів та визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України. Постанова Кабінету Міністрів України від 5 березня 2014 р. № 71 (в редакції від 04.01.2017 року).
  10. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади. Указ Президента України від 09.12.2010 р. № 1085.
  11. Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби. Постанова Кабінету Міністрів України від 14.11.2012 р. № 1050 (в редакції від 09.04.2014 року).
  12. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 р. № 442 (в редакції від 11.01.2025 року).
  13. Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби. Постанова Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017 р. № 348(в редакції від 29.03.2017 року).
  14. Деякі питання Державної санітарно-епідеміологічної служби. Урядовий портал. 22.05.2017, https://www.kmu.gov.ua/npas/250003281.
  15. Про затвердження плану заходів з реалізації Стратегії біобезпеки та біологічного захисту на 2022—2025 роки. Розпорядженням Кабінет Міністрів України від 7 липня 2022 р. № 573-р (в редакції від 20.09.2024 року).
  16. Про національну безпеку України. Закон України від 21.06.2018 року (в редакції від 09.08.2024 року). Відомості Верховної Ради (ВВР), 2018, № 31, ст. 241
  17. Про основи національної безпеки України. Закон України від 19 червня 2003 року (втратив свою чинність у 2018 році).
  18. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 14 вересня 2020 року «Про Стратегію національної безпеки України». Указ Президента України від 14 вересня 2020 року № 392/2020.