УДК 342.9:349.6(477)

DOI 10.37749/2308-9639-2026-4(280)-6

О. В. ЦИБЕНКО, кандидат юридичних наук, адвокат, керівник Адвокатського об’єднання «Юридична консультація № 2 Шевченківського району міста Києва»

ORCID: https://orcid.org/0009-0000-9591-0629

ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМІВ ПРОТИДІЇ АДМІНІСТРАТИВНИМ ПРАВОПОРУШЕННЯМ У СФЕРІ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА

У статті досліджено основні напрями протидії правопорушенням у сфері охорони навколишнього природного середовища в Україні крізь призму їх правової природи, змісту та місця в системі публічно-правового реагування. Обґрунтовано, що така протидія має комплексний характер і не зводиться до одного виду державного впливу, оскільки охоплює взаємопов’язані превентивний, контрольний, юрисдикційний і відновлювальний напрями.

Встановлено, що превентивний напрям пов’язаний із формуванням режиму екологічно безпечної поведінки, правовим інформуванням, а також усуненням причин і умов правопорушень, тоді як контрольний спрямований на виявлення екологічно небезпечної діяльності, фіксацію порушень, збирання доказової інформації та оперативне припинення протиправних дій.

Доведено, що юрисдикційний і компенсаційно-відновлювальний напрями мають завершальний характер, оскільки через них здійснюються кваліфікація порушення, застосування відповідного виду юридичної відповідальності, відшкодування шкоди та відновлення порушеного екологічного правопорядку. Окрему увагу приділено напрямам удосконалення адміністративно-правового забезпечення протидії правопорушенням у сфері охорони довкілля в умовах сучасних екологічних, інституційних і воєнних викликів.

Аргументовано, що першочергового значення набувають системне оновлення нормативної та процедурної основи реагування, приведення природоохоронних проваджень до внутрішньо узгодженої моделі адміністративної процедури, уніфікація правил доказування екологічної шкоди, закріплення єдиних вимог до мотивування рішень контролюючих органів і процесуальна синхронізація дій органів екологічного контролю, поліції, органів місцевого самоврядування та судових інституцій.

Водночас обґрунтовано необхідність інституційного посилення державного екологічного контролю, цифровізації моніторингу, створення інтегрованих екологічних інформаційних ресурсів, стандартизації процедур документування воєнної шкоди довкіллю та узгодження національного механізму реагування з європейськими підходами.

Зроблено висновок, що лише єдність превентивного, контрольного, юрисдикційного й відновлювального напрямів формує цілісний механізм охорони довкілля та забезпечує належний рівень екологічної безпеки держави.

Ключові слова: напрями протидії, екологічні правопорушення, охорона навколишнього природного середовища, адміністративно-правове забезпечення, екологічна безпека, державний екологічний контроль.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Про охорону навколишнього природного середовища : Закон України від 25.06.1991 № 1264-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1264-12#Text.
  2. Личенко І. Поняття та ознаки адміністративно-правового забезпечення екологічної безпеки в Україні. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Серія: Юридичні науки. 2017. № 876. С. 163–169.
  3. Сірант М. М. Інструментальна основа механізму адміністративно-правового регулювання забезпечення екологічної безпеки. Публічне право. 2020. № 3 (39). С. 113–122. DOI: https://doi.org/10.32782/2306-9082/2020-39-12.
  4. Базан О. В. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері охорони навколишнього природного середовища в Україні. Прикарпатський юридичний вісник. 2018. Вип. 2 (23), т. 2. С. 110–114.
  5. Кідалов С. О., Сніжна В. М. Адміністративна відповідальність за правопорушення у сфері охорони навколишнього природнього середовища. Право. Людина. Довкілля. 2021. Т. 12, № 3. С. 119–130. DOI: https://doi.org/10.31548/law2021.03.15.
  6. Манько Г. В. Стадії здійснення адміністративної процедури у сфері захисту довкілля та природних ресурсів. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2021. Вип. 65. С. 242–247. DOI: https://doi.org/10.24144/2307-3322.2021.65.44.
  7. Яра О. С., Улютіна О. А., Калмикова О. В. Взаємодія правоохоронних та контролюючих органів у сфері забезпечення екологічної безпеки. Юридичний науковий електронний журнал. 2025. № 11. С. 352–355.
  8. Макаренко Н. А., Макаренко О. Ю. Правове забезпечення екологічної безпеки в умовах воєнного стану. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2024. Вип. 82, ч. 2. С. 201–209. DOI: https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.82.2.32.
  9. Teremetskyi V., Popovych T., Poliakov Ye., Shchurat T., Terletskii A., Sidliar V. Sustainable Development: a Methodology for Combining Law, Economy, Ecology and Politics. International Journal of Ecosystems and Ecology Science. 2025. Vol. 15, No. 4. P. 97–102. DOI: https://doi.org/10.31407/ijees15.412.
  10. Стукаліна О. В. Кримінологічна характеристика екологічної злочинності: особливості, детермінанти та напрями протидії. Екологічне право. 2025. Вип. 1. С. 61–67. DOI: https://doi.org/10.37687/2413-7189.2025.1.8.
  11. Демчук А. М., Ленгер Я. І. Юридична відповідальність за екологічні правопорушення у сфері земельних відносин в Україні. Історико-правовий часопис. 2024. Т. 23, № 2. С. 26–33. DOI: https://doi.org/10.32782/2409-4544/2024-2/4.
  12. Синюшко Д. А. Загальносоціальні заходи запобігання кримінальним правопорушенням у сфері лісового фонду України. Держава та регіони. Серія: Право. 2023. № 4, т. 2. С. 114–120. DOI: https://doi.org/10.32782/1813-338X-2023.4.2.21.
  13. Теремецький В. І. Профілактика адміністративних деліктів у сфері використання й охорони лісового фонду України. Актуальні проблеми правознавства. 2020. № 3. С. 71–77.
  14. Миколаєць В. А. Цивільно-правова відповідальність за порушення екологічного законодавства. Екологічне право. 2022. Вип. 1–2. С. 40–45. DOI: https://doi.org/10.37687/2413-7189.2022.1-2-4.7.
  15. Про адміністративну процедуру : Закон України від 17.02.2022 № 2073-IX. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2073-20#Text.