PDF-файл

DOI 10.37749/2308-9636-2020-10(214)-3

Салахор І.М. Біологічні патогенні агенти як предмет злочину, передбаченого статтею 326 Кримінального кодексу України.

У статті досліджується суб’єкт злочину, передбачений статтею 326 Кримінального кодексу України, виходячи з домінуючого положення в сучасній теорії кримінального права за допомогою фізичних, соціальних та правових характеристик.
Зазначається, що обов’язковою ознакою злочину є суб’єкт порушення правил використання мікробіологічних чи інших біологічних агентів чи токсинів. За характером зв’язку з об’єктом предмет досліджуваного злочину належить до тих, для яких дотримання спеціального правового режиму є умовою нормального функціонування суспільних відносин.

Бланкетне положення досліджуваної кримінально-правової норми призвело до звернення до інших правових актів з метою встановлення змісту предмета цього злочину. Узагальнення наявних нормативних визначень дозволило сформулювати поняття «біологічні патогени» у значенні предмета злочину за статтею 326 Кримінального кодексу України. Зокрема, автор відносить до нього бактерії, віруси, рикетсії, хламідії, мікоплазми, найпростіші, гриби, гельмінти, пріони, токсини (як природні, так і генетично модифіковані).

Виявлено властивості біологічних патогенів (інфекційність, патогенність, вірулентність, смертність, інкубаційний період заразності, стійкість), які впливають на їх потенційне використання як засобу знищення. Стверджується, що предметом цього злочину є не продукти, отримані з біологічних патогенів – будь-які товари чи продукти, що містять біологічні патогени або вироблені з їх використанням. Зроблено висновок, що в Україні немає єдиного чинного переліку біологічних патогенів для людини, тварин та рослин, але наразі існує п’ять переліків, затверджених нормативно-правовими актами.

Ключові слова: суб’єкт злочину, біологічні патогени, токсини, пріони, генетично модифіковані патогени, штами мікроорганізмів, інфекційність, вірулентність, контагіозність, інкубаційний період, групи патогенності.

 

Посилання

  1. Гуторова Н. О. Кримінально-правовий захист державних фінансів України: монографія. Харків: Національний університет внутрішніх справ, 2001. 384 с.
  2. Конвенція про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної (біологічної) та токсинної зброї та про їх знищення від 10 квітня 1972 року. URL: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.
  3. Про об’єкти підвищеної небезпеки: Закон України від 18 січня 2011 р. № 2245-III. Відомості Верховної Ради України. 2001. № 15. Ст. 73.
  4. ДСТУ 3803-98: Біотехнологія. Терміни та визначення. Перегляд. офіційний. Київ: Держстандарт України. 1999. 26 с.
  5. Порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів подвійного використання: затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.01.2004 № 86. Офіційний вісник України. 2004. № 4. Т. 1. Ст. 167.
  6. Державні санітарні норми та правила «Організація лабораторій при дослідженні матеріалу, що містить біологічні патогени I-IV груп патогенності, молекулярно-генетичними методами»: затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України від 24.01.2008 № 26. Офіційний вісник України. 2008. № 11. Ст. 274.
  7. Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів: Закон України від 31 травня 2007 р. № 1103-V. Відомості Верховної Ради України. 2007. № 35. Ст. 484.
  8. Андрейчин М. А., Копча В. С. Біотероризм: медична протидія. Тернопіль: Укрмедкнига, 2005. 300 с.
  9. Біологічна безпека України: монографія / за заг. ред. М. В. Величко, В. Г. Радченко. Київ: Нац. акад. СБУ, 2016. 784 с.
  10. Kazakov VN, Shlopov VG Prion diseases. Donetsk: Donbass, 2009. 444 p.
  11. Стеблюк М.І. Цивільна оборона та цивільна оборона: підручник. 3-тє видання, с. Київ: Знання, 2013. 487 с.
  12. Калашников В.М., Юрченко А.Б., Саак’янц І.А. Біотероризм: аналіз, тенденції, загрози. Проблеми запобігання біотероризму: Збірник. М.: АТС СНГ, 2010. С. 10—49.
  13. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України / за ред. Є. Мельник, М. І. Хавронюк. 11-те вид., Перероб. та доп. Київ: ВД «Дакор», 2019. 1384 с.
  14. Положення про порядок реєстрації, зберігання, обробки, випуску та передачі культур бактерій, вірусів, рикетсій, грибів, найпростіших, мікоплазм, бактеріальних токсинів, отрут біологічного походження: затверджене заступником Міністра охорони здоров’я, головним державним санітарним лікарем СРСР 18.05.1979.
  15. ДСП 9.9.5.035-99 «Безпека роботи з мікроорганізмами I-II груп патогенності»: затверджено постановою Головного державного санітарного лікаря України від 01.07.1999 № 35.
  16. ДСП 9.9.5-064-2000 «Порядок видачі дозволів на роботу з мікроорганізмами I-IV груп патогенності та молекулами рекомбінантної ДНК»: затверджено постановою Головного державного санітарного лікаря України від 20.12.2000 № 64.
  17. Про ветеринарну медицину: Закон України від 25 червня 1992 року № 2498-XII. Відомості Верховної Ради України. 1992. № 36. Ст. 531.
  18. Фесенко Є.В. Злочини проти громадського здоров’я та система заходів щодо його охорони: дис. … доктора юридичних наук. наук: спец. 12.00.08. Київ: Академія адвокатури України, 2004. 426 с.
  19. Про лікарські засоби: Закон України від 4 квітня 1996 р. № 123/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 22. Ст. 86.