PDF-файл

DOI 10.37749/2308-9636-2020-10(214)-4

Махновський Д.С. Напрями законодавчого регулювання розподілу прав інтелектуальної власності в контрактах на дослідження та розробки, що фінансуються з державного бюджету, у нових незалежних державах (НІД).

У статті аналізується законодавче регулювання розподілу прав інтелектуальної власності в контрактах на дослідження та розробки, які фінансуються повністю або частково з державного бюджету, в нових незалежних державах: Україні, Білорусі, Казахстані, Росії. Сфери законодавчого регулювання в нових незалежних державах (Україна, Білорусь, Казахстан, Росія) розподілу прав інтелектуальної власності в контрактах на дослідження та розробки, що фінансуються повністю або частково з державного бюджету.

Врегулювання розподілу прав інтелектуальної власності за контрактами на НДДКР, що фінансуються з державного бюджету, у країнах ННД здійснюється шляхом загального регулювання, що охоплює всіх суб’єктів правовідносин, та прийняття спеціальних актів — для фінансування НДДКР з бюджету.

На рівні спеціального законодавства існують відмінності між країнами як у системі законодавства, так і в наявності типових угод на проведення НДДКР. Також принцип Закону Бай-Доул та регламентів ЄС щодо Рамкових програм досліджень, згідно з яким право власності на об’єкти інтелектуальної власності належить підряднику, повністю реалізується лише в Україні. Міністерству освіти і науки України важливо розробити спеціальну типову угоду на випадок, коли НДДКР фінансуються повністю або частково з державного бюджету. Ця Типова угода повинна містити варіанти розподілу прав інтелектуальної власності та привести положення типових угод про проведення НДДКР у відповідність до ст. 11 Закону України «Про державне регулювання діяльності у сфері трансферу технологій» та ст. 64 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

Ключові слова: договори на дослідження та розробки, інтелектуальна власність, права на результати науково-дослідних розробок.

 

Посилання

  1. Типові положення ВОІВ, адаптовані для Російської Федерації, «Політика інтелектуальної власності для університетів та дослідницьких організацій», були затверджені 31 липня 2018 року Міністерством освіти і науки Російської Федерації.
  2. Національний стандарт Російської Федерації ГОСТ Р 58086 — 2018 «Інтелектуальна власність. Розподіл інтелектуальних прав між замовником, виконавцем та автором на охоронювані результати інтелектуальної діяльності, створені та/або використані при виконанні дослідницьких, дослідно-конструкторських, технологічних та виробничих робіт».
  3. Положення про використання прав інтелектуальної власності в НАН України, затверджене наказом Президії НАН України від 16.01.08 № 15 «Про підрозділи з питань трансферу технологій, інновацій та інтелектуальної власності» (зі змінами).
  4. Положення «Про комерціалізацію результатів наукової та науково-технічної діяльності, створених за рахунок державних коштів», затверджене Указом Президента Республіки Білорусь № 59 від 04.02.2013.
  5. Постанова ДКНТ Республіки Білорусь від 3 вересня 2018 року № 26 «Про затвердження приблизної форми договору на проведення науково-дослідних, дослідно-конструкторських та дослідно-конструкторських робіт, що фінансуються повністю або частково за рахунок державних коштів».
  6. Закон Республіки Казахстан від 31 жовтня 2015 року № 381-V SAM «Про комерціалізацію результатів наукової та (або) науково-технічної діяльності».
  7. Наказ Міністерства освіти і науки Російської Федерації № 1180 від 21.10.2015 «Про затвердження типового договору на науково-дослідні, дослідно-конструкторські та технологічні роботи, типових умов договору при використанні результатів інтелектуальної діяльності, що містяться в договорах на виконання робіт, надання послуг, та інформаційної картки типового договору, типових умов договору».
  8. Постанова Уряду Російської Федерації від 22.04.2009 № 342 (ред. від 08.12.2011) «Про деякі питання регулювання закріплення прав на результати науково-технічної діяльності».