PDF-файл

DOI 10.37749/2308-9636-2020-11(215)-5

Базов В.П. Питання теорії міжнародного гуманітарного права в контексті інтеграції та глобалізації

У статті розглядаються актуальні питання становлення та подальшого розвитку теорії міжнародного гуманітарного права. Досліджено основні поняття цієї галузі гуманітарного публічного права. Вперше міжнародне гуманітарне право визначено як сукупність конвенційних та звичаєвих міжнародно-правових норм, що регулюють право збройних конфліктів та право прав людини.

Процеси глобалізації сучасних міжнародних відносин, що характеризуються зростанням впливу провідних міжнародних організацій та кризовими ситуаціями в окремих державах, об’єктивно впливають на оновлення та подальший розвиток теорії міжнародного гуманітарного права як однієї з галузей міжнародного публічного права, що швидко розвиваються. Нові концептуальні підходи до сучасного визначення міжнародного гуманітарного права, його філософії та правової природи вимагають переосмислення наукових поглядів як класиків міжнародного права, зокрема засновника теорії природного права та сучасної науки міжнародного права Гуго Гроція, дослідника інтересів держав у «справедливій війні» Томаса Гоббса та засновника «суспільного договору» сентименталіста Жан-Жака Руссо, так і поглядів таких видатних вчених, як Іммануїл Кант, Федір Мартенс та Жан Пікте.

З огляду на нормативне визначення, «право збройних конфліктів» та «право прав людини» – це дві самостійні правові системи в рамках міжнародного гуманітарного права, які діють переважно в різні періоди: під час збройних конфліктів або в мирний час відповідно. Ці правові системи, хоча й тісно пов’язані в рамках міжнародного гуманітарного права, все ж є самостійними та відносно незалежними одна від одної, оскільки мають особливості в джерелах та механізмах реалізації та контролю за дотриманням їхніх норм і принципів.

Ключові слова : теорія міжнародного гуманітарного права, міжнародні відносини, держава, міжнародна організація, міжнародний суд.

 

Посилання

  1. Пікте Жан. Гуманітарні ідеї, що поділяються різними школами думки та культурними традиціями, у книзі «Міжнародні виміри гуманітарного права», Женева, Дордрехт, Інститут Генрі Дюнана, видавництво Martinus Nijhoff, 1988. С. 3—4.
  2. Мартенс Ф. Сучасне міжнародне право цивілізованих народів [у 2 т.] / Ф. Мартенс. Санкт-Петербург, 1883–1883. Т. 2. 258 с.
  3. Женевська конвенція про захист жертв війни від 12 серпня 1949 року // Міжнародне гуманітарне право в документах. М.: Видавництво Московського незалежного інституту міжнародного права, 1996.
  4. МКЧХ, Звіт про діяльність, 1988. С. 17.
  5. TRIY, App., 2 жовтня 1995 р., Tadic, & 70.
  6. Піктет Дж. Розвиток та принципи міжнародного гуманітарного права. М.: МКК, 1994. 245 с.
  7. Робертсон А.Г. Права людини у світі: вступ до вивчення міжнародного захисту прав людини / 3-тє вид. Манчестер; Нью-Йорк: Univ. Press, 1989. 314 с.
  8. Фріч Х. Нова столиця в гуманітарному Kriesvolkerrecht? // Організація Об’єднаних Націй. Бонн, 1976. Сб. 24. № 6. С. 179–181.
  9. Рандельцхофер А. Тенденції розвитку міжнародного гуманітарного права щодо збройних конфліктів // Die Friedenswarte (1975), том 58. С. 23–54.
  10. Лукашук І. І. Міжнародне право. Особлива частина: [підручник для студентів-юристів та ВНЗ]. [3-тє вид., Перероб. та доп.] / І. І. Лукашук. М.: Волтерс Клувер, 2005. 517 с.
  11. Арцибасов І. Н., Єгоров С. А. Збройний конфлікт: право, політика, дипломатія. М.: Міжнародні відносини, 1989. 245 с.
  12. Ерік Девід. Принципи права збройних конфліктів: Курс лекцій юридичного факультету Відкритого Брюссельського університету. М.: МККК, 2000. 720 с.
  13. Конституція України від 28 червня 1996 року // Офіційний вісник України. 1996. № 30. Ст. 141.
  14. Висновок Конституційного Суду України від 11 липня 2001 року № 3-в/2001 // Офіційний вісник України. 2001. № 28. Ст. 1267.
  15. ABI-CAAB Жорж. Специфіка гуманітарного права, Женева/Гаага, МКЧХ/Видавництво Мартінуса Найгофа, 1984.