PDF-файл

DOI 10.37749/2308-9636-2020-2(206)-5                            

Коцур М. М. Особливості правового регулювання боротьби з лікарською стійкістю в УСРР у період 1960 — 1991 років.

У цій статті розглядається динаміка нормативно-правових актів, спрямованих на боротьбу з наркоманією, які були прийняті в Радянському Союзі в період з 1960 по 1991 рік. Показано, що Указ Президента Верховної Ради Радянської Соціалістичної Республіки 1974 року значно посилив злочинну байдужість до таких зла, слідом за Комітетом СРСР 1960 року. Роль таких злочинів відіграла Постанова Пленуму Верховного Суду СРСР.

Дивлячись на прийняття цих правових та нормативних актів у боротьбі з наркоманією, доктрини радянських наук зазнали змін. Процеси наркоманії в Радянській Соціалістичній Республіці зростали з неймовірними масштабами, зло, спричинене наркоманією, збільшилося, і щасливі фахівчині та зловживання стали зрозумілими з цієї точки зору. У очевидних аргументах висувалися такі причини: антисоціальне життя; погоня за отриманням від продажу наркотичних засобів; батаннями піддавати неприємні та утримувати фізичний біль.

Статут Комітету УРСР 1960 року не враховував сучасних правил боротьби з анестезією, що призводило до незначної кількості випадків порушення кримінальної справи. Подивіться на санкції, спричинені незаконними виступами, пов’язаними з наркотиками, КК УРСР 1960 року, які свідчать про тривалі покарання за такі злочини, термінологічна активність волі правильних роботів має від 1 до 3 рядків і більше у видах контрабанди наркотиків. Санкції збільшуються на від 3 до 10 рядків.

У боротьбі з незаконним обігом наркотиків значну роль відіграла РСР у роботі лікарів та низці станів, пов’язаних з проблемами, які публікувалися на сторінках газет і журналів. Таким чином, лікарі у своїх кабінетах вносили негативні ін’єкції у стан здоров’я, психіку, поведінку та вживання наркотиків.

Новітня боротьба з наркоманією відбулася після прийняття у 25 кварталі 1974 року Указу Президії Верховної Ради СРСР, який значно розширив сферу застосування каральних заходів, додав нові склади, уніфікував норми кримінального законодавства та запровадив суворе покарання за часів Комітету партії УРСР 1960 року. До цього часу за такі злочини застосовувалося суворе термічне покарання до 15 років, згідно з п. 1 та п. 1.2 Указу, до 10 років, було передбачено три пункти та встановлення таких мір покарання, як конфіскація майна.

У цей історичний період спостерігалася тенденція боротьби з незаконним посівом наркових культур, що було виявлено на Станції заради Міністрів Радянської Соціалістичної Республіки, а також у Вісконсинських комітетах Мас, які раді були повідомлені про контроль та запобігання посіву таких культур.

Показано, що Міністерство охорони здоров’я СРСР запозичило правові та нормативні акти світового рівня щодо сили захисту лікарських засобів, контролю за їх видами, обігом та призначенням рецептів.

Ключові слова: Кримінальний кодекс , Декрет, наркотики, проступки, Верховний Суд СРСР, злочинність.

 

Посилання

  1. Карпович К.А. Кримінально-правові заходи боротьби з поширенням наркоманії: автореферат дис. наук. ступеня кандидата юристів. наук: 12.00.01. Ростов-на-Дону, 1972. 16 с.
  2. Габіані А. А. Кримінологічні аспекти вживання наркотиків // Радянська держава і право. 1987. № 7. С. 64–69.
  3. Колесник О.В. Кримінально-правові заходи боротьби з наркоманією в СРСР: автореферат. дис. наук. ступеня кандидата юристів. наук: 12.00.01. М., 1978. 16 с.
  4. Оніщук І.І. Техніка юридичного письма в нормативних актах: монографія. Івано-Франківськ: Лабораторія академічних досліджень з правового регулювання та юридичної інженерії, 2014. 228 с.
  5. Желваков Є. Відповідальність за незаконний посів або вирощування нарковмісних культур // Право. 1985. № 9. С. 45–48.
  6. Гусєв С.І. Актуальні проблеми боротьби з наркоманією // Радянська держава і право. 1988. № 5. С. 83–91.